Забезпечені мільйонами і службовим житлом

Роздавати службові квартири почали ще за радянських часів — як особливу категорію житла, що надавалася у зв’язку з роботою. На таке житло могли розраховувати фахівці, які переїжджали працювати в інше місто та не мали помешкання. Або спеціалісти, яким потрібно було проживати безпосередньо біля місця роботи. Радянські часи минули, але «традиція» роздавати бюджетне житло лишилась – у Запоріжжі продовжують щороку надавати десятки службових квартир. Проте не завжди вони дістаються тим, хто на них дійсно потребує. Частина цього майна тепер належить посадовцям із значними статками та тим, хто і так мав нерухомість.

БЮДЖЕТНЕ ЖИТЛО У ВЛАСНІСТЬ.

Прийнятий ще у 1983 році Житловий кодекс УРСР гарантував: якщо у вас немає власного житла, або умови проживання надто погані, ви можете претендувати на покращення житлових умов за рахунок держави. Відтоді з’явилось поняття квартирного обліку, на який ставали претенденти на бюджетні квартири, та відомі нині черги на житло. Зараз, за повідомленням міськради, у Запоріжжі очікують на помешкання 12 984 сімей та одинаків. З них 4086 запоріжців користуються правом на першочергове отримання житла, а 1010 містян мають одержати помешкання у позачерговому порядку. В останній, позачерговій черзі на житло очікують інваліди війни, діти-сироти, багатодітні родини… Але квартир майже не надають. У минулому році, наприклад, отримати житло у Запоріжжі змогли 15 «черговиків», які перебували у місті на квартирному обліку – така офіційна статистика.

Проте за тих же радянських часів з’явився інший спосіб здобути помешкання, повз вказані черги. За житловим кодексом (а далі і за окремою постановою Ради Міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення» від 1988 року) почали надавати службове житло. Його також надавали тим, хто потребував помешкання, але вже у зв’язку з роботою. Такими квартирами забезпечували працівників, щоб вони могли ефективніше виконувати свої службові обов’язки. Особливістю стало те, що для отримання такого житла вже не обов’язково було ставати на квартирний облік та роками чекати на житло — достатньо було вдало влаштуватися на роботу.

Радянські часи минули, проте старим законодавством користуються і сьогодні: надають у використання службове житло. Приватизувати його не можна. Але законодавство дозволяє вчиняти іншим шляхом: змінювати статус такого житла, виключаючи його із числа службового, що відкриває шлях до подальшої приватизації. Таку можливість у Запоріжжі давно використовують: спочатку надають квартирам статус службових та віддають під заселення, а потім виключають із числа службових та фактично віддають під приватизацію. Рішення про надання квартирам статусу службових, а також рішення про зміну статусу приймає виконком.  Як це відбувається на практиці?

Наприклад, ще у 2011 році до комунальної власності міста надійшла квартира по вул. Запорозького козацтва, 21а. Після смерті власника на це житло не знайшлось спадкоємців і воно перейшло до власності громади (так звана «відумерла спадщина»). Пізніше, у 2013 році, до влади звернулось головне правління МВС у Запорізькій області із проханням надати у використання службову квартиру. Тоді міськвиконком включив згадану квартиру до числа службових (надав їй відповідного статусу) і надав у використання силовикам. Щоправда, вже у 2016 році «силове» відомство від неї відмовилось: подало нове прохання, щоб виключити згадану квартиру із службового фонду УМВС — з формулюванням «відпала потреба у її використанні». У міськвиконкомі знову погодились — квартиру виключили із числа службових, одночасно оформивши на неї житловий ордер працівнику УМВС, який там вже проживав.

«Виключення житла із службового та оформлення на нього житлового ордеру працівнику, який там проживає, означає, що цей працівник тепер зможе приватизувати надану йому квартиру. Тобто, за рішенням виконкому вона не стає напряму його власністю, але людина отримує можливість безстроково проживати у цій квартирі та може надалі приватизувати її згідно закону «Про приватизацію державного житлового фонду», — пояснює Денис Штабовенко, голова юридичної компанії «Советник».

В описаний спосіб тільки у 2016 році у Запоріжжі виключили із числа службових  116 квартир – повідомили на наш запит у Запорізькій міській раді. За сім років, з початку 2010-го і до кінця 2016 року, у місті змінили статус 430 службових помешкань, по суті дозволивши їх приватизувати. Кому надали цю службову нерухомість?

За статистикою найбільше помешкань дісталося працівникам колишніх ВРЕЖО та потім МПК «Основаніє». З 430 службових квартир «комунальникам» віддали 171 квартиру. Житло у тому числі одержували слюсарі-сантехніки, двірники, газоелектрозварювальники, водії. Але після детального вивчення списків отримувачів можна сказати, що їм діставалося житло переважно у вигляді однокімнатних квартир. Також багато нерухомості отримали працівники поліції (89 квартир), прокуратури (54 квартири), військові (33 квартири) та працівники СБУ (19 квартир). Їм діставалося більш комфортніше житло. Наприклад, з 93-х трикімнатних квартир працівники «Основанія» отримали тільки вісім квартир. Тоді як міліція та військові – 39 та 13 відповідно.

Ми не заперечуємо, що і комунальникам, і держслужбовцям потрібно вирішувати свої житлові питання. Проте не завжди такі помешкання отримували ті, хто справді цього потребував.

 

СЛУЖБОВА КВАРТИРА ПІД ПРИВАТНИЙ МАГАЗИН.

Минулий рік став для Запоріжжя рекордним з надання службових квартир. Загалом міськвиконком погодив виключення із числа службових 116 квартир, 80 з яких дістались працівникам Національної поліції. Серед списку отримувачів житла ми знайшли ім’я  Віктора Калашника. Кілька років тому він був керівником Запорізького міського УМВС. Про нього відомо, що після подій на Майдані активісти вносили його кандидатуру до списку на люстрацію, щоправда, він

у 2014 році сам пішов на пенсію.

Вже у 2015 році колишнього міліціонера побачили на одному із засідань запорізького виконкому із годинником на руках, вартість якого оцінили 230 тис.грн. А у червні 2016-го на його користь виключили із числа службових двокімнатну службову квартиру № 321 загальною площею 49,6 кв.м. по вул. Запорізькій, 1. Проте як житло ця службова квартира у центрі міста колишньому міліціонеру не знадобилась.

Майже відразу, у вересні 2016 року, Віктор Калашник приватизував надану йому нерухомість. Але за реєстром речових прав це вже не квартира, а магазин непродовольчих товарів. І дійсно — зараз за цією адресою житла вже не має. На залізній вхідній двері у помешкання відсутня ручка. З протилежного боку будинку по вул.Запорізькій,1, напроти цієї квартири, є єдиний магазин непродовольчих товарів, власне — магазин дитячого одягу. Відтак службове житло перетворилось на приватний бізнес. Окремо скажемо також, що цей приватний бізнес з’явився у доволі заможної родини.

Коли службову квартиру по вул. Запорізькій, 1 у червні 2016 року виключали із списку службових, то ордер на цю нерухомість оформлювали не тільки на колишнього міліціонера, а ще й на його зятя – Антона Бриля. Інформацію про цю людину ми знайшли у декларації Юлії Калашник, судді Запорізького окружного адміністративного суду та вочевидь доньки Віктора Калашника. За документом її чоловік, Антон Бриль, у 2016 році отримав прописку у квартирі площею саме 49,6 квадратних метрів, яка офіційно належить Віктору Калашнику.

Сам Антон Бриль зараз значиться керівником фірм «Грін та партнери» і «Новітні теплові системи». Також є співвласником фірми «АВС 2013», яка була перереєстрована у 2013 році. До її статутного фонду він зробив внесок у 251,7 тис. грн. Засновником цієї фірми також є його батько, Віктор Бриль. Він, в свою чергу, також є співзасновником ще декількох фірм, у тому числі «Мега Девелопмент», до уставного фонду якої вніс 1,8 млн.грн.

У 2014 році Антон Бриль став власником Lexus ES 350 (2007 р.в.) офіційно за 220 тис.грн., а у 2016 році – Volkswagen Tiguan (2012 р.в.) офіційно за10 тис.грн. (хоча зараз ринкова ціна такого авто – від 16 до 20 тис.дол). З 2015 року також став власником земельної ділянки на 471 кв.м. та будує садовий будинок. Юлія Калашник ще у 2009 році стала власницею автомобіля Toyota RAV-4 (2008 р.в.), а у 2011 році — квартири на 103 кв.м. вартістю більш ніж півмільйона гривень, яку отримала за договором дарування.

 

VIP—ЖИТЛО ДЛЯ VIP—СЛУЖБОВЦІВ.

У Запоріжжі роздавали службові квартири не тільки у звичайних багатоповерхівках. У списку житла, що виключили із службового за минулі сім років, є 4 квартири у житловому комплексі «Ренесанс». Цей комплекс розташований на Великому Лузі по вул. Розваги, 27, а житло, що у ньому продають, цілком можна назвати елітним.

Зараз у цьому комплексі квартири коштують до 200 тис.дол. (5,2 млн.грн.) – за чотирикімнатну. Стало цікаво, як помешкання у цьому будинку могли отримати статус службових.

Ми вже згадували, що нерухомість (якій потім надають статус службового житла) може надходити місту, якщо на неї не знайшлось офіційного власника (відумерла спадщина). Історія з квартирами у ЖК «Ренесанс» склалася інша – їх купували за державні кошти.

Власне, почалася ця історія ще у 2007 році, коли міська рада віддала в оренду ділянку на Великому Лузі площею 5,6 га ТОВ «СПС-Інвест» для розташування оздоровчо-житлового комплексу. Житло відповідного класу фірма почала будувати вже у 2008 році – так почав з’являтися житловий комплекс «Ренесанс» за адресою вул.Розваги, 27. На рік пізніше у державі вирішили придбати у цьому комплексі квартири для забезпечення житлом громадян, які потребували поліпшення житлових умов. Зокрема, у вересні 2009 року з’явилось розпорядження Кабміну № 1047-р, за яким Державній іпотечній установі доручили придбати шість квартир за адресою вул. Розваги, 27. Тоді запланована вартість закупки складала 3,58 млн гривень. На той час – майже 450 тис доларів в еквіваленті. Квартири були майже відразу придбані і за новим розпорядженням Кабміну від грудня 2009 року передані Державною іпотечною установою різним відомствам – Міністерству внутрішніх справ, Міноборони, СБУ та Генеральній прокуратурі – із забов’язанням надалі передати житло затвердженому поіменному списку працівників. На початку 2010 року квартири у ЖК «Ренесанс» за рішенням міськвиконкому набули статусу службових та були віддані для проживання. Всі шість помешкань отримали переважно службовці вищих посад. Так, квартири були надані Андрію Іваніву (у 2010 році був начальником одного з відділів ГУ УМВС), Дмитру Касаю (у 2010 році був начальником Орджонікідзевського РВ), Євгену Замотаєву (у 2010 році – командир запорізької військової частини А-1978), Петру Третяку (заступник командира військової частини А-1978), Максиму Кацюбі (запорізький транспортний прокурор), Василю Прозорову (СБУ). А вже через два роки елітні квартири почали позбавляти статусу службових. Одну з них вже офіційно приватизували.

Так, у 2012 році відмовилось від використання своїх приміщень Міноборони: до міськвиконкому подали документи, щоб виключили із службових трикімнатну квартира площею 149,59 кв.м. та надати майору Петру Третяку. На жаль, у 2014 році запорізький військовий загинув у АТО під час виходу з оточення під Дяковим в Луганській області.  Йому посмертно присвоїли звання підполковника.

У тому ж 2012 році виключили із службових трикімнатну службову квартиру у «Ренесансі», загальною площею 161,86 кв.м. та надали полковнику та начальнику Запорізького гарнізону Євгену Замотаєву. Наприкінці того ж року, згідно реєстру нерухомості, квартира вже була офіційно приватизована на дружину полковника – Наталію Замотаєву. Зауважимо, що родина отримала у власність бюджетну елітну нерухомість і так маючи солідні статки.

Наприклад,  у наступному 2013 році Наталія Замотаєва стала власницею ще однієї квартири загальною площею 124,3 кв.м. в новобудові, розташованої у столиці по вул. Оболонська набережна, 1. Офіційна вартість цієї квартири становила майже 800 тис.грн. А придбаного поруч паркомісця вже у 2014 році – 185 тис.грн. (ціна кімнати у Запоріжжі). З 2015 року жінка також володіє авто «Мазда» (2014 р.в.). А із грошових збережень у сім’ї наразі – 12 тис. евро  (376 тис.грн.) та 128 тис.грн. у Наталії Замотаєвої та 18 тис. доларів (470 тис.грн.) у Євгена Замотаєва.

Сам він не затримався довго на військовій службі. У 2015 році вже працював у державному підприємстві «Укрінмаш». Тоді ж балотувався до Запорізької обласної ради від політичної партії «Наш край». У 2016 році також був першим заступником гендиректора Державного господарського об’єднання концерну «Техвоєнсервіс», з яким пов’язана низка скандалів – як із призначенням Замотаєва на його посаду до цього підприємства, так із діяльністю самого «Техвоєнсервісу». Зокрема, повідомлялося, що на посаду тимчасово виконуючого обов’язки керівника концерну «Техвоєнсервіс» Євгена Замотаєва призначили попри результати проведеного конкурсу з відбору кандидатів на зазначену посаду. А про діяльність самого державного підприємства зазначалось, що воно балансує на грані банкрутства та майже не займається  ремонтом і модернізацією військової техніки попри те, що йде війна.

У 2016 році змінили статус квартири Андрія Іваніва, який зараз працює заступником начальника управління у ГУНП Запорізької області. На його користь виключили із службових однокімнатну квартиру площею 59,8 кв.м у «Ренесансі». Згідно декларації нерухомість він ще не приватизував, але нагадаємо, що зі зміною статусу квартири (виключення із службової) отримав право проживати у ній безстроково та почати процес приватизації.

Така сама ситуація і з квартирою Дмитра Касая. Донедавна він керував Приазовським відділенням поліції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, проте у 2017 році подав свою декларацію після звільнення.  Перед звільненням, у 2016 році, на користь Дмитра Касая виключили із службових трикімнатну квартиру загальною площею 149,43 кв.м. у ЖК «Ренесанс».

Варто зазначити, що з моменту отримання квартири у використання у 2010-му і до моменту виключення житла із службового у 2016 році, вже колишній міліціонер значно примножив свої статки. У 2012 році став власником земельної ділянки у Розумівці – на 900 кв.м., розташованої неподалік від берега Дніпра. У 2014 році став власником ще однієї земельної ділянки на 805 кв.м у Одеській області. Ця земельна ділянка знаходиться неподалік від Дофінівського лиману та узбережжя Чорного моря. Також у тому ж році декларував у власності житловий будинок на 183,8 кв.м. з офіційною ціною придбання, яка становила майже півмільйона гривень.

Безпосередньо у 2016 році, коли міськвиконком за клопотанням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області погодив передачу службової квартири Дмитру Касаю, він офіційно за декларацією мав дві вказані земельні ділянки. Також отримав майже мільйон гривень від продажу авто. Тобто, йшов зі служби мільйонером.

Майновий стан деяких інших отримувачів службового житла у Запоріжжі також цілком дозволяв їм самостійно придбати помешкання.

БЕЗКОШТОВНЕ ПОМЕШКАННЯ ЯК БОНУС.

Окремої розповіді, наприклад, заслуговує історія отримання службового житла Андрієм Акритовим, який у 2013 році працював у прокуратурі м.Запоріжжя. Згодом він пішов з міської прокуратури до міської мерії – у 2014 році тодішній голова Олександр Сін представив його як свого радника. Далі Андрій Акритов отримав посаду директора департаменту архітектури та містобудування. Проте у 2017 році оприлюднили декларацію Андрія Акритова за 2016 рік після звільнення — вже як заступник директора департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради — начальник відділу інвестиційного розвитку міста.

Своє службове житло Андрій Акритов отримував ще у 2013 році на посаді прокурора. Тоді на його користь виключили із службових трикімнатну квартиру загальною площею 96,1 кв.м. по вул.Гоголя, 149. У тому ж 2013 році, згідно реєстру нерухомості, він приватизував це житло на дружину, Тетяну Акритову. Натомість, вона ще з 1993 року володіла часткою квартири загальною площею у 60, 9 кв.м. у Бердянську. Там же з 2004 року мала іншу квартиру загальною площею 48,7 кв.м.

Окрім наявного житла, родина вже давно має свій бізнес. Зокрема, зараз Тетяна Акритова значиться засновником щонайменше у одній фірмі та співзасновником ще у десяти. Найдавніша з них була створена ще у 1995 році.

На дві з цих фірм оформлена нерухомість. Зокрема, «Автоцентр 777», зареєстрована на Тетяну Акритову та Інну Савенко, володіє з 2014 року у Запоріжжі по вул.Іванова будівлею автомийки та СТО з вбудованим приміщенням кафетерію загальною площею 330 кв.м. На фірму «Фемелі ААА», співзасновниками якої є Тетяна Акритова та Ольга Олейник, зареєстровані також автомийка та СТО з будівлею виносної торгівлі загальною площею 252 кв.м.

Підсумовуючи скажемо, що станом на 2016 рік подружжя Акритових сукупно офіційно мало 80 тис. дол. готівки (2 млн.грн.). Також — корпоративні права на загальну суму 645 тис грн. у 12 фірмах. Останню з них, фірму «Верум», зареєстрували наприкінці 2016 року. У ній партером по бізнесу Андрія Акритова є Володимир Мазурик, екс-заступник прокурора Запорізької області. Колишні прокурори, Андрій Акритов та Володимир Мазурик, зробили внески до статутного фонду фірми по півмільйона гривень кожен.

За три роки став власником «безкоштовного» службового житла також Олександр Власюк. Раніше він був керівником міського ДАІ. Саме на цій посаді він перебував, коли йому надали у користування двокімнатну службову квартиру загальною площею 42,9 кв.м. по вул.Гоголя,163-а. Відбулося це у 2013 році. Через три роки, у травні 2016-го згадане житло виключили із числа службової житлової площі та оформили на неї ордер Олександру Власюку та його родині.

У тому ж місяці він перейшов на роботу до Запорізької міської ради — став начальником управління з питань транспортного забезпечення та зв’язку.

Зараз, за декларацією, службове житло вже на правах приватної власності належить родині Олександра Власюка та йому самому. Примітно, що крім службового житла Олександр Власюк також є власником житлового будинку на 136 «квадратів» ще з 1995 року, щоправда у Донецькій області. Також володіє низкою земельних ділянок. У 2016 році, на момент отримання службового житла у Запоріжжі, у Олександра Власюка за декларацією було 540 тис.грн. готівки та машина  Skoda Octavia Tour, випущена та придбана у 2007 році — офіційно за 116 тис.грн. Його дружина стала власницею Volkswagen Tiguan (2012 р.в.) за півмільйона гривень. Також вказала, що має готівкові кошти у розмірі 2,15 млн.грн.

Важко назвати незабезпеченою і родину Віктора Хомутова. Він займав посаду заступника начальника Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Але наприкінці вересня 2017 року подав свою декларацію перед звільненням.

У 2015 році йому погодили передачу (зняли статус службової та віддали у безстрокове проживання з правом приватизації) трикімнатної службової квартири загальною площею 71,85 кв.м., що знаходиться у новобудові по вул. 12 Квітня,78 на Набережній, неподалік від Дніпра. У декларації за 2015 рік він зазначив цю квартиру як службову (тобто, ще не приватизував). Також вказав дружину, Марину Хомутову, яка задекларувала три автівки. Ринкову вартість двох із них сьогодні можна оцінити майже у мільйон гривень. Одна із автівок, Suzuki SX4 (2013 р.в.), зараз коштує на ринку від 250 до 450 тис.грн. Друге авто – BMW X6 (2008 р.в.) із ринковою вартість близько 600-700 тис.грн. До речі, у декларації за наступний 2016 рік службовець не зазначив своєї дружини з авто, і у декларації цього року перед звільненням також не вказав.

Загалом у названій багатоповерхівці по вул. 12 Квітня,78 за сім років виключили із службових 52 квартири. Всі вони дісталися «силовикам» — 51 працівнику міліції/поліції та одному прокурору – Олексію Воронову, якого люстрували у 2015 році.

У 2016 році люстрований прокурор придбав автівку KIA Sportage  (2008 р.в.) майже за 320 тис.грн, про що стало відомо з декларації його дружини Марії Касич-Пилипенко. Вона працює заступником начальника територіального  управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Це не єдина машина у родині. У 2008 році Олексій Воронов став власником «Ланосу», а у 2012 році його дружина стала власницею Hyundai Accent (2008 р.в.), ринкова вартість якої сьогодні 150-200 тис.грн. З 2011 року вона також має право керування Nissan Almera Classic (2010 р.в.), власником якого офіційно є її батько, Сергій Касіч-Пилипенко. Людина з таким ім’ям зараз значиться старшим викладачем у ЗНТУ.

 

ПО ДВІ КВАРТИРИ В ОДНІ РУКИ.

У 2016 році у новобудові по вул. 12 Квітня,78 також виключили із службових трикімнатну службову квартиру загальною площею 71,85 кв.м. та надали Сергію Васильєву, який нині працює начальником Заводського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Разом з тим його дружина, Тетяна Васильєва, має ще від 2012 року житловий будинок у Запоріжжі на 204,7 кв.м. Про це зазначається у декларації Сергія Васильєва за 2015 рік.  У «звіті» за 2016 рік Сергій Васильєв дружину не вказав.

Ми запитали в Головному управлінні Національної поліції у Запорізькій області, чому управління вирішило відмовитись від використання своєї службової квартири та віддало її працівнику, який фактично вже був забезпечений житлом. Натомість отримали відповідь, що у використання цю квартиру Сергію Васильєву надавали ще у 2007 році – на сім’ю із чотирьох осіб. На той час сам службовець мешкав у гуртожитку. При цьому ніхто із родини офіційно майна не мав. Стосовно ж нинішньої ситуації з майном подробиць не додають:

«Для виключення зазначеної квартири з розряду службової житлової площі Васильєв С.С. у 2016 році подав рапорт, який був розглянутий житловою комісією ГУНП. Після розгляду на комісії клопотання щодо виключення трикімнатної квартири №xxx (номер квартири не вказано із міркувань приватності, — авт.) за адресою м.Запоріжжя, вул.12 Квітня, буд.78 із розряду службової направлено до мерії м.Запоріжжя. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 15.08.2016 № 444/2 квартиру № ххх виключено із розряду службової», — відповідають на запит у ГУ НП в Запорізькій області.

Окрім нерухомості, як родинної, так і службової, Сергій Васильєв зараз також володіє авто Toyota Camri (2013 р.в.), ринкова вартість якої – 17-21 тис.дол.(440 — 545 тис.грн.). У дружини була задекларована автівка Hyndai i10 (2013 р.в.), ринкова вартість якої – 7-9 тис.дол (182 — 234 тис.грн.) Власниками цих автівок і Сергій Васильєв, і його дружина стали у 2013 році. Тобто, купували автівки новими.

У 2011 році виключили із службових двокімнатну службову квартиру загальною площею 41,45 кв.м. та надали Дмитру Старченко. Зараз він — начальник одного з відділів у прокуратурі Запорізької області. Майже відразу прокурор приватизував цю нерухомість – згідно реєсту речових прав у лютому 2012 року оформив на неї права власності. Але ще до виключення цього житла із службового його дружина вже мала нерухомість. Зокрема, у тому ж 2011 році, на декілька місяців раніше до одержання чоловіком ордеру на службову квартиру, Олена Старченко стала власницею квартири на 104,38 кв.м., розташованої також у Запоріжжі.

З 2002 року вона також залишається співвласницею ще однієї квартири. загальною площею  74,65 кв.м у Розумівці. Сам Дмитро Старченко вказав у своїй декларації, що з 2012 року має право користування авто BMW х5 (2009 р.в.), ринкова вартість якої зараз 600-700 тис.грн. Офіційно власником авто є батько прокурора, Євген Старченко.

Прокурор прокуратури Запорізької області Віктор Гринь, який у 2015 році очолював управління представництва інтересів громадян або держави в суді

прокуратури Запорізької області, свого часу отримав два службових помешкання. Першу однокімнатну службову квартиру, загальною площею 31,56 кв.м. по вул.Дудикіна, 9а, він отримав ще у 2012 році.У тому ж році, згідно реєстру нерухомості, приватизував це житло на себе та доньку, Аліну Гринь. Але вже через два роки, у 2014-му, цьому ж прокурору надали ще одну службову квартиру у Запоріжжі – вже загальною площею 121,4 кв.м. по вул.Глісерній,18 біля парку «Дубовий Гай». До речі, раніше ця квартира була нежитловим приміщенням. Переведення нежитлових приміщень під жилі квартири – це також один із «методів», за яким місто «знаходить» нерухомість під службове житло.

Зараз у декларації службовець зазначає тільки одну нерухомість – квартиру на 121,4 кв.м. А у прокуратурі Запорізької області на наш запит стосовно службових квартир пояснюють: менше житло прокурор повернув громаді.

«Установлено, що у лютому 2014 року Гринь В.В. поліпшив свої житлові умови та на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.02.2014 р. № 33 отримав у користування службову двокімнатну квартиру за адресою за адресою м.Запоріжжя, вул. Глісерна,18, одночасно розпочавши процедуру повернення квартири за адресою вул.Дудикіна, 9-а до комунальної власності. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2014 р. № 62/1 до комунальної власності територіальної громади Запоріжжя прийнято квартиру по вул. Дудикіна, 9-а», — повідомляють у прокуратурі Запорізької області.

Тобто, фактично відбулося наступне: службовцю надали у користування однокімнатну квартиру, яку він приватизував. Потім надали у використання іншу двокімнатну службову квартиру. Майже одночасно прокурор відмовився від меншого приватизованого житла та повернув його громаді. Після цього на його користь виключили із службових (тобто, по суті дозволили також приватизувати) більшу квартиру. Сталося це протягом 2012-2014 рр.

В той же час у Романа Хіврича, який у 2017 році подавав декларацію як прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 1, лишається два службових житла – обидва задекларавоні. Зокрема, він задекларував квартиру на 67,1 кв.м. у Запоріжжі та будинок на 90,9 кв.м. у Михайлівці (Запорізька область). Будинок у 2014 році надавався йому як службове житло, і зараз значиться таким, що перебуває у користуванні прокурора. Трикімнатна квартира у Запоріжжі – також. Прокурор отримав її у 2012 році, а у 2014 році приватизував на дружину.

Інколи квартири у Запоріжжі позбувались статусу службових у дуже короткі терміни. Наприклад, у 2011 році надали у користування двокімнатну квартиру по вул. 40 років Радянської України,31 загальною площею 39,6 кв.м. Олександру Рябку. На той час він був начальником КП ВРЕЖО № 13. Майже відразу йому дозволили це житло приватизувати. Так, у користування керівник ВРЕЖО отримав квартиру у лютому 2011 року. Тоді як вже у грудні 2011 року міськвиконком прийняв рішення, за яким виключив згадану квартиру із числа службової, а Олександру Рябку оформили на неї відповідний житловий ордер. Цікаво, що клопотання про виключення цієї квартири із числа службового житла до міськвиконкому подавало ВРЕЖО № 13, яке власне на початку 2011 року і очолював Олександр Рябко. Згідно реєстру нерухомості, на початку 2012 року він приватизував цю квартиру.

За його декларацією за 2016 рік, він обіймав посаду заступника директора із загальних питань МКП «Основаніє». Окрім приватизованої службової квартири Олександру Рябку ще з 2002 року належить частка квартири загальною площею 51,74 кв.м., також розташованої у Запоріжжі. І схоже на те, що вона також колись була службовою.

«Для того, аби отримати можливість отримати у власність службове житло посадовець має прожити в ньому достатньо тривалий час. В більшості регіонів — не менше 5 років і у випадку відсутності поліпшень його житлових умов — житло може бути рішенням органів місцевого самоврядування (ОМС) виведено із службового і підлягати приватизації. У випадку, коли такі дії (приватизація) відбуваються швидко, за фіктивними документами, при наявності житла у дружини/чоловіка в цьому місті — можна говорити про наявність ознак складів злочину. Як з боку того, хто отримує житло, так і з боку тих, хто оформляє цей процес у ОМС, — коментує Олександр Бурмагін, юрист ГО «Платформа прав людини». —  

Потрібен ретельний контроль з боку громади за розподілом службового житла. Інакшого шляху немає, бо з давних давен ці квартири використовувались в більшості випадків не для забезпечення житлом тих, хто дійсно потребує, а для покращення матеріального, і так непоганого стану тих, хто займає вищі посади».

Ольга Приходько,
Запорізький проект розслідувань